Частина Восьма
Зіпсований Єрусалим та противники Божого народу
Єзекіїля 24 розділ
Єрусалим – як іржавий котел, який псує все добре, що потрапляє до його середини. Неоплакувані загиблі та час говорити.
Іржавий котел
- Іржавий котел:
1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
2 «Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.
Як подають дослідники Біблійної історії, це 15 січня 588 року до н.е. Зауважимо – тут вказується, що напад на Єрусалим відбувся взимку – і саме на цю пору Ісус Христос передрікав можливий напад на Єрусалим в Його часи. І саме в таку пору року варто очікувати напад Росії на сучасний аналог стародавнього Єрусалиму – Європу (див. «Гидота»).
3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.
4 Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.
5 Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.
Добре м’ясо та кості в цьому котлі – це все добре, що Бог дав Єрусалимові (вкинув до котла). Але котел був іржавим, занечищеним – через що все м’ясо в ньому зіпсувалося:
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!
Тобто, все те, що Бог давав доброго Єрусалимові через непридатність останнього також ставало непридатним. Така ж ситуація з Європою – Бог дав цим народам Вчення Свого Сина Ісуса Христа, але вони все спаплюжили та зіпсували.
7 Кров-бо його серед нього, – він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
За Мойсеєвим Законом при вбивстві тварини кров належалось вилити на землю та засипати піском чи порохом – Левит 17 розділ:
13 А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском.
Тож Бог вказує, що мешканці Єрусалиму не виконували Його накази та зневажливо відносились до крові – на чому Бог особливо наголошував.
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, – збільшу огнище й Я!
10 Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.
11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.
Бог неодноразово говорив, що Свій народ Він перетопить як срібло – тільки от тут нема чого перетоплювати:
12 Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, – в огонь його з його іржею!
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.
14 Я, Господь, це казав, – і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, – за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, – це Господь Бог промовляє!»
Як показує Біблійна історія, Бог неодноразово намагався «вичистити» Свій народ – та все марно. Сучасна Європа, як і весь Західний світ, також призначені для вогню – 2 Петра 3 розділ:
7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
- Неоплакувані загиблі:
15 І було мені слово Господнє таке:
16 «Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.
17 Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба».
18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:
21 «Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...
22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...
23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше – на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я – Господь Бог.
Стосовно нашого часу це пророцтво вказує, що мешканці країн Європи не матимуть змоги оплакати своїх загиблих – мабуть, тому що будуть вимушені квапливо втікати від війни…
- Час говорити:
25 А ти, сину людський, – того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх, –
26 того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.
Для Єзекіїля це було пророцтво про падіння Єрусалиму в його часи – Єзекіїля 33 розділ:
21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигнання, прийшов був до мене втікач з Єрусалиму, говорячи: «Побите це місто!»...
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед приходом цього втікача, і Він відкрив мої уста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
Стосовно нашого часу – то мова тут про падіння Об’єднаної Європи та, як наслідок, Заходу загалом…
27 Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я – Господь!»
Коли сповнились пророцтва Єзекіїля в його часи, то народ уже готовий був чути цього Божого пророка – вони повірили його пророцтвам. Так і в наш час – коли сповняться слова Божого пророка в Останні Дні (символічного пророка Іллі – див. «Ілля»), тоді і цей пророк зможе говорити – тобто, його захочуть чути.