Луки 22 розділ
Змова юдейських старійшин та Юди Іскаріота. Тіло та Кров Христа. Бути більшим у Бога та заповіт Царства. Бажання сатани та самовпевненість Петра. Схоплення Ісуса Христа та Петрове зречення.
Спомин та Новий Заповіт
- Зрадник Юда:
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
Ще задовго до Юдиної зради Ісус знав про його схильності – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Призначеним на загибіль, про якого говорить Христос, був Юда Іскаріот. Але, щоб збулося Писання – Ісус терпів зрадника серед Своїх учнів. Вочевидь, причиною зрадництва Юди було його грошолюбство – Івана 12 розділ:
3 А Марія взяла літру мира, – з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
5 «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?»
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, – і крав те, що вкидали.
Отож, перебуваючи з Ісусом Христом, Юда не міг не знати про відношення юдейських старійшин до Вчителя і про їхні неодноразові спроби звинуватити Його. Також, від Самого Ісуса Христа він мав чути, що юдеї хочуть Його вбити – Івана 7 розділ:
19 Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?»
Знаючи все це і, мало того, бачачи неймовірні чуда Вчителя, Юда не зупинився перед зрадою – вочевидь, любов до грошей засліпила його…
- Приготування Пасхи:
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: «Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми».
Вочевидь, Петро та Іван товаришували між собою, бо в Євангеліях часто описується, що вони разом – як ось тут, наприклад, чи в останніх розділах Євангеліє від Івана…
9 А вони запитали Його: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували?»
10 А Він їм відказав: «Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, – ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: «Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?»
12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте».
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, – і зачали там готувати пасху.
- Спомин та Новий Заповіт:
14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15 І промовив до них: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона».
Так як жертва пасхального ягняти в часи виходу ізраїльтян з Єгипту врятувала життя перворідних ізраїльтян (які, згідно Божого наказу, повинні належати Богові – див. Вихід 12 та 13 розділи), так і Викупна Жертва Ісуса Христа в час приходу Божого Царства врятує життя тих, кого символізують ізраїльські перворідні часів Мойсея – Божих обранців, так званих братів Христа (див. «Перворідні» та «Брати Христові»). Саме тоді й сповниться Пасха в Божому Царстві – про що й говорить Ісус Христос в 16 вірші.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: «Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде».
Важко сказати, що мав на увазі Ісус Христос, коли сказав, що не питиме вина аж до Божого Царства – адже по воскресінні Він став Духовною Особою – і не факт, що в духовному світі буде вино. Мабуть, скоріш це означає, що лише в Божому Царстві Він зможе зустрітися та приємно провести час зі Своїми апостолами – про що й сказано в 30 вірші.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!»
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: «Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Так званий Старий Заповіт (Мойсеєвий Закон) був лише прообразом Нового Заповіту – де принесення в жертву тварин за гріхи лише символізувало те, що зробив Ісус Христос – приніс в Жертву Самого Себе за гріхи всіх людей, які забажають скористатися з цієї Жертви. І слідування цьому Новому Заповіту, на відміну від Мойсеєвого Закону, справді дарує життя.
На відміну від інших Євангелій, тут Лука згадав, що Христос заповів чинити так на спомин про Нього. Щоправда, тут, нібито, говориться лише при споживанні хліба. Але апостол Павло пояснив, що Ісус мав на увазі обидва символи – 1 Коринтян 11 розділ:
23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
24 подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!»
25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»
Споживання хліба в якості Тіла Христа добре пояснив апостол Павло в 1 Коринтян 10 розділ:
16 Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
17 Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
Тобто, той, хто споживає такі хліб та вино, стає частиною Христового Тіла та очищається Його Вченням (Кров’ю) від гріха – стає одним Тілом та Духом із Ним (див. «Тіло та Кров Христа»). Варто зазначити, що Лука вказує, що спочатку Ісус наказав учням взяти вино та розділити між собою – приготуватися до його пиття (17 вірш). І це теж може мати символічне значення – адже перш ніж долучитися до Тіла Христа – стати частиною Божого народу, – спочатку варто хоча б почути про Вчення Христа.
Таким чином, споживання символів Тіла та Крові Христа – на Спомин про Жертву Христа, – є одним з найважливіших, а згідно безпосередньої заповіді Самого Христа – ЄДИНИМ святом для Його вірних послідовників (див. «Чиніть це на спомин про Мене»)…
21 Та однак, – за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!»
23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
Згідно Євангеліє від Івана (13 розділ), Юда Іскаріот не приймав участі в прийманні символів Тіла та Крові Христа – тобто, не став учасником Нового Заповіту, – Ісус перед цим відправив його здійснити задумане ним – зрадити Його…
- Про більших та менших:
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: «Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник – як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
Хоча Ісус і сидів зі Своїми учнями при столі, та саме Він роздав їм хліб та вино – тобто, фактично прислуговував. Це лише те, що описано в цьому Євангеліє. А в Євангеліє від Івана описано, що Він ще й ноги помив Своїм учням.
Отож, цими словами Ісус пояснив, що в Бога більшим є той, хто дбає про інших – таким буде устрій в Божому Царстві:
- Заповіт Царства:
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих».
Мабуть, Ісусові апостоли багато чого зі слів Вчителя не розуміли – то Він говорив їм, що незабаром Його схоплять та вб’ють, то Він заповітує їм Царство. Так – Писання справді говорить, що Христос буде царювати та відновить Царство Ізраїлеві – і учні це знали та чекали цього – Дії Апостолів 1 розділ:
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?»
Та через нерозуміння Божого Наміру апостолам все це не вкладалось в голові. А Ісус Христос, заповітуючи Царство, говорив про Царство Боже – час настання якого для них ще був далеко попереду. Щоправда, їхнє царювання полягатиме в допомозі мешканцям землі привести своє життя у відповідність до Божих вимог – до досконалості (див. «Боже Царство»), – як і пояснював Ісус Христос про більших та менших у Бога…
- Жадання сатани та самовпевненість Петра:
31 І промовив Господь: «Симоне, Симоне, – ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
Отже, сатана за своїм звичаєм знову ставив під сумнів вірність Божих слуг – як це було з Йовом – Йова 1 розділ:
6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
7 І сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш?» А сатана відповів Господеві й сказав: «Я мандрував по землі та й перейшов її».
8 І сказав Господь до сатани: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає».
9 І відповів сатана Господеві й сказав: «Чи ж Йов дармо боїться Бога?
10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, – чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?»
І, вочевидь, сатана діяв так стосовно багатьох вірних Богові людей – оскаржуючи їх – Об’явлення 12 розділ:
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
Тож в той час, як сатана оскаржував Ісусових апостолів перед Богом-Отцем, Ісус Христос просив за них Бога-Отця:
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!»
33 А той відказав Йому: «Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!»
34 Він же прорік: «Говорю тобі, Петре, – півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене»...
Добре бути впевненим в своїх силах, та надмірна самовпевненість робить слабким – бо сатана не полишатиме спроб «вибити ґрунт у нас з-під ніг» – 1 Коринтян 10 розділ:
11 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
12 Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
Ісус Христос знав Петра – тому, попри те, що той ніби й зрадить Його, одразу сказав, що вибачить йому.
Цими словами Ісус дав зрозуміти учням, що наближаються важкі часи – і почнуться вони з Його схоплення:
- Зарахують до злочинців:
35 І Він їм сказав: «Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, – чи вам бракувало чого?» Вони ж відказали: «Нічого».
36 А тепер – каже їм – хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Говорю-бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: «До злочинців Його зараховано». Бо те, що про Мене, виконується».
Це пророцтво записане в Ісаї 53 розділ:
12 Тому-то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!
38 І сказали вони: «Господи, ось тут два мечі». А Він їм відказав: «Досить!»
Ісус добре знав Писання – тож навіть перед обличчям мук та смерті дбав про виконання Божих пророцтв…
- Молитва Ісуса Христа:
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: «Отче, як волієш, – пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте – не Моя, а Твоя нехай станеться воля!»...
Навіть будучи Божим Сином і знаючи, що смерть – це не кінець життя, і що потім Він воскресне, – Ісус все одно хотів би уникнути страждань та смерті. Та Воля Бога-Отця для Нього була на першому місці…
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, – і додавав Йому сили.
Тільки в Луки згадується, що Ісуса в цей час підтримував Божий Ангел.
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
Що ж – Кров Ісуса Христа й справді дісталась землі (людству) через Його сильні страждання…
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46 І промовив до них: «Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!»
В критичних та стресових ситуаціях людина схильна втрачати контроль – і цим може скористатися сатана. Саме така ситуація наближалась – де й справді мав бути присутній сатана - Івана 14 розділ:
30 Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
- Схоплення Ісуса:
47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48 Ісус же промовив до нього: «Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?»
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: «Господи, – чи мечем нам не вдарити?»
Вочевидь, учні Христа надто буквально сприйняли Його слова про необхідність озброюватися.
50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, – та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус відізвався й сказав: «Лишіть, – уже досить!» І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
Цим учнем, що рубонув раба первосвященика, був апостол Петро – Івана 18 розділ:
10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, – і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.
Про те, що Ісус зцілив пораненого раба, згадує лише Лука. Проте, це чудо не зупинило тих, хто прийшов схопити Христа, – хоча вони й розуміли, що чинили неправильно – адже діяли потай, не прилюдно, під прикриттям ночі. І на це Ісус Христос звернув їхню увагу:
52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви»...
Христовий осуд юдеїв був справедливий – вони й справді діяли в інтересах сатани – час якого, як вказав Ісус, настав. І діяв сатана не лише проти Ісуса Христа:
- Петро тричі зрікається Христа:
54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був із Ним!»
57 І відрікся від Нього він, твердячи: «Не знаю я, жінко, Його!»…
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти від отих». А Петро відказав: «Ні, чоловіче!»...
59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: «Поправді, – і цей був із Ним, бо він галілеянин».
60 А Петро відказав: «Чоловіче, – не відаю, про що ти говориш»... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж заспіває півень, – відречешся ти тричі від Мене».
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Петрові можна поспівчувати – він і так був у пригніченому стані через схоплення Вчителя та відчував ворожість світу (за чим насправді стояв сам сатана). А тут ще й відрікся від Вчителя – Якого, як показує Біблійна історія, дуже поважав та любив. Можна собі лише уявити, що Петро побачив у погляді Ісуса Христа – було це там чи ні…
- Знущання над Христом:
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто то вдарив Тебе?»
65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...
Що ж – сатана старався як міг, намагаючись зламати стійкість Ісуса Христа. І люди радо йому в цьому допомагали – не розуміючи, що чинять…
- Суд перед синедріоном:
66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
Отже, в Ісуса був емоційно важкий вечір – проведений в ревній молитві, була безсонна ніч – протягом якої з Нього знущались, а тепер ще й несправедливий суд зарозумілих людей…
67 і казали: «Коли Ти Христос, скажи нам». А Він їм відповів: «Коли Я вам скажу, – не повірите ви.
68 А коли й поспитаю вас Я, – не дасте Мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!»
70 Тоді всі запитали: «То Ти Божий Син?» А Він їм відповів: «Самі кажете ви, що то Я»...
71 А вони відказали: «Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!»
Протягом Ісусового служіння було чимало свідчень того, Ким Він був – що Він Христос. Та старші народу цього бачити не хотіли. Тож і тепер – їх цікавила відповідь Ісуса Христа лише для того, щоб досягти свого – засудити Його та вбити…