Луки 4 розділ
Диявол спокушає Ісуса в пустелі, Ісуса холодно приймають на батьківщині, уздоровлення хворих.
Випробування в пустелі
- Диявол спокушує Ісуса в пустелі:
1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
2 Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
3 І диявол до Нього сказав: «Якщо Ти Син Божий, – скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!»
4 А Ісус відповів йому: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!»
Ці слова сказав Мойсей і записані вони в Повторення Закону 8 розділ:
3 І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина.
Варто розуміти значення Слова Божого – Ісаї 55 розділ:
10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, –
11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!
Отож, Боже Слово – це не просто інформація, – це Його Задум, Його Воля, а також, Його Дія. Тож якщо на це буде Божа Воля – жоден з Його слуг не матиме нестачі ні в чому – і в їжі, звісно ж, у тому числі.
Цікаво, що диявол запропонував Ісусові перетворити на хліб камінь, – адже камінь в Біблії може символізувати певну основу, здатну розростися до гори, – яка, в свою чергу, символізує певну суспільну систему. Це добре видно в пророцтві Даниїла – Даниїла 2 розділ:
34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
35 Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
--------------------
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»
Чи не є ця дияволова спокуса закликом до Христа створити Своє власне суспільство, Свій народ, – і живитися цим так, як диявол живиться грішним людством (див. Буття 3 розділ)?.. З такого погляду заклик диявола перетворити каміння на хліби справді набуває ширшого значення…
5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
6 І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!»
8 І промовив Ісус йому в відповідь: «Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»
Ці слова записані в Повторення Закону 6 розділі:
13 Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати.
14 Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших,
Також, це Перша Заповідь з Десяти – Вихід 20 розділ:
2 «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
Як ми вже вказали, гора в Біблії символізує певну суспільну систему, організацію. Тож те, що диявол взяв Ісуса Христа на гору високу, вказує на те, що він показав Ісусові все своє володіння – свою систему, – та намагався цим спокусити Христа стати на його бік – і, зрадивши Бога-Отця, правити його світом, його системою…
9 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: «Як Ти Син Божий, – кинься звідси додолу!
10 Бо написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!»
11 і: «Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!»
Як бачимо, диявол добре знає Писання – адже процитував вірші з 91 Псалма:
11 бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, –
12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
Втім, диявол використовував Писання з іншою від Христа ціллю…
12 А Ісус відказав йому в відповідь: «Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!»
Такі слова записані в Повторення Закону 6 розділі:
16 Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі.
Зауважимо – диявол запропонував Ісусові кинутися з наріжника Божого Храму в святому місті – чи не є це закликом до надмірної самовпевненості? Це співзвучно зі словами апостола Павла в 1 Коринтян 10 розділ:
12 Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Довіряти Богові, звісно ж, потрібно. Але надмірна самовпевненість – це шлях до гордині та самозвеличення, і разом з цим, це прямий шлях до помилки та гріха. Божа людина повинна бути скромною – Римлян 12 розділ:
3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
Такий склад розуму допоможе уникнути пасток диявола – Якова 4 розділ:
6 Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать».
7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, – то й утече він від вас.
Саме так і сталось з Ісусом Христом:
13 І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
*Ця ж історія, але в дещо іншій послідовності, описана в Матвія 4 розділ.
Як бачимо, диявол відійшов до часу – тобто, він завжди шукав слушної нагоди нашкодити Христові. То якщо він так чинив з Божим Сином, то про просту людину годі й говорити – тож пильнувати треба завжди – 1 Петра 5 розділ:
8 Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.
9 Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі.
Що ж, як каже Петро, у протистоянні дияволові ми не самі – і це може додати сил…
Якщо подумати, то диявол використав проти Ісуса Христа спокуси, які успішно застосовує проти людей: спочатку людина вибудовує своє чи очолює вже сформоване суспільство – з якого починає «живитися» (символічно робить з каміння хліб), потім ця людина стає надміру самовпевненою (зловживає Божою милістю – даром життя та інших благ) – що призводить до гордині. Таким чином, сама того не бажаючи та не відаючи, людина поклоняється тому, хто дав їй владу – дияволу. Простіше кажучи, переважна більшість людства схильна жити за рахунок інших, надміру самовпевнена – надто високої думки про себе, та, хай і несвідомо, поклоняється дияволу – своїми вчинками підтримуючи його систему…
- Звістка про Ісуса розходиться по краю:
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
Як можна зробити висновок з наступної події, на початку Ісус намагався більше навчати, аніж зцілювати – і люди слухали Його. Та не всюди:
- Холодний прийом Ісуса в Назареті:
16 І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
18 «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
19 щоб проповідувати рік Господнього змилування».
Ці слова записані в Ісаї 61 розділ:
1 Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням – відчинити в'язницю,
2 щоб проголосити рік уподобання Господу, ……
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
21 І почав Він до них говорити: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!»
Отже, Ісус Христос відкрито вказав, що це пророцтво про Нього. Та присутні знали Його з дитинства – тож не бажали визнавати, що Він може бути Кимось Великим:
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: «Чи ж то Він не син Йосипів?»
23 Він же промовив до них: «Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, – уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося – чули ми – у Капернаумі».
24 І сказав Він: «Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
25 Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
26 а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина».
*Ці історії записані в 1 Царів 17 розділ та 2 Царів 5 розділ відповідно.
28 І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
Ісус звернув увагу на те, що Бог часто виявляв милість до людей не з Його народу – вочевидь через те, що серед ізраїльтян гідних не було. Юдеї ж вимагали особливого становища.
Фактично, цими словами Ісус закликав їх покаятися. Та вони не лише не покаялися, але й захотіли Його вбити:
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...
Доволі символічно – місто невірних Богові людей на горі. Як ми знаємо, гора в Біблії символізує суспільну систему. Отож, суспільна система – звідки вийшов Господній Пророк, – не прийняла Божої звістки. Так і в сучасному світі – християнська суспільна система приймати Божої звістки не хоче.
30 Але Він перейшов серед них, і віддалився.
Як видно, Христос знав, що Його час для смерті ще не настав…
- Ісус в Капернаумі:
31 І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
Ісус говорив впевнено та переконливо – як Той, Хто мав владу. Це дивувало людей – адже для них Він був лише сином теслі…
- Уздоровлення опанованого демоном:
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
34 «Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, – Божий Святий»...
35 А Ісус заборонив йому, кажучи: «Замовчи, і вийди з нього!» І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
Свідчення демонів про Нього Христос чути не бажав – що буде видно й 41 вірші…
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: «Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, – і виходять вони?»...
37 І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
- Уздоровлення Петрової (Симонової) тещі та інших хворих:
38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
39 І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, – і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, – та їх уздоровляв.
41 Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: «Ти Син Божий!» Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
Ісус був сильним та доступним цілителем – тож не дивно, що люди не бажали Його відпускати:
- Для чого послано Ісуса Христа:
42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
В першу чергу люди бажали вздоровлюватися, а не навчатися…
43 Він же промовив до них: «І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, – бо на те Мене послано».
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.