Частина Перша

Створення. Стисла історія людства

  Буття 1 розділ

  Шість днів Божого творення землі та життя на ній. Людство та благословення його Богом. Сьомий день – день Божого відпочинку.

 Початок

  Багато-хто, почавши читати Біблію з книги Буття (а з якого місця починати читати будь-яку книгу, як не з початку), покидали читання або сприймали ці оповіді як казку. Мова йде про перші розділи цієї книги. Якщо ви освічена людина, то, мабуть, не сприймете історію створення світу, описану в цій книзі, як факт. Ми всі знаємо, що Земля та все життя на ній виникли не протягом шести днів, а протягом ЗНАЧНО ДОВШОГО проміжку часу. Та це все так лише з першого погляду. Давайте поглянемо ще раз.

  Для початку визначимося з ракурсом – з місцем спостерігача за процесом. Справа в тому, що ми знаємо про космос, зорі, далекі планети, ми чудово уявляємо нашу планету як блакитну кулю в космосі, як частину Сонячної системи. Тобто, опис створення Землі ми завжди сприймаємо, ніби, з космосу – в глобальному масштабі. Але ж Біблія писалась для людей – мешканців Землі. Отож, спостерігач за процесом має ніби знаходитися на поверхні землі. Це – перше. А друге – розуміння дня в процесі Творення не варто сприймати буквально – в першому розділі книги Буття в оригіналі слово, перекладене як «день» може означати ще й певний період. Тож і будемо вважати, що тут мається на увазі не буквальний день, а окреслений подіями проміжок часу, який може тривати довго.

  Отож, Буття 1 розділ:

-          День Перший:

¹ На початку Бог створив Небо та землю.

   Тут і питань не виникає – створивши Всесвіт, мабуть з Великого Вибуху, Бог створив і небо та землю, тобто космос та нашу планету.

² А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

  Уявляємо собі поверхню планети в часи, так би мовити, її дитинства. Вся вона покрита паруючою водою. Все навколо бурлить внаслідок постійних вивержень підводних вулканів. Пара стоїть суцільна та густа. Настільки густа, що й сонячне світло не проникає крізь неї (а спостерігач-то на землі). Вважається, що життя (амінокислоти, перші одноклітинні, бактерії  і тд) зародилось в первісному «бульйоні», цебто у воді.

³ І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло.
⁴ І побачив Бог світло, що добре воно, – і Бог відділив світло від темряви.
⁵ І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок, – день перший.

  *Як подає перекладач, в гебрейській мові (мова написання книги Буття) слово «день» ще означає час, або ж період.

  Поступово пара розвіюється і крізь неї уже проступає сонячне світло – ще не чітко, розмито, але світло вже є і воно чергується з темрявою (день – ніч). Останні слова вірша про вечір та ранок стосуються певного періоду зі своїм початком та кінцем. Тож перший період закінчився.

-          День Другий:

⁶ І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою».
⁷ І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
⁸ І назвав Бог твердь «Небо». І був вечір, і був ранок – день другий.

  Стародавні люди вважали небо певним куполом, до якого прикріплені зорі. Тож небо для них запросто могло вважатись твердим (твердю). Пара над поверхнею землі розсіювалась все більше. Внаслідок охолодження атмосфери та гарячої поверхні землі пар піднявся вверх і утворились густі та суцільні хмари, які все ж пропускали сонячне світло. Другий період закінчився.

-          День Третій:

⁹ І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так.
¹⁰ І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море». І Бог побачив, що добре воно.

  Внаслідок тектонічної активності піднялись гори та дно океану – з’явився суходіл. А вода, звісно ж, пішла у низини та заглиблення – утворились моря та океани.

¹¹ І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так.
¹² І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
¹³ І був вечір, і був ранок, – день третій.

  Ми знаємо, що рослинний світ з’явився на Землі раніше тваринного. Тим паче, що рослини чудово себе почувають у вологому та теплому середовищі. Третій період завершився.

-          День Четвертий:

¹⁴ І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
¹⁵ І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так.
¹⁶ І вчинив Бог обидва світила великі, – світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.
¹⁷ І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
¹⁸ і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.
¹⁹ І був вечір, і був ранок, – день четвертий.

  По мірі очищення атмосфери (в чому активну участь приймали рослини) хмари поступово почали розсіюватись. Крізь прогалини в них стало видно Сонце, Місяць та зорі. Четвертий період завершився.

-          День П’ятий:

²⁰ І сказав Бог: «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю».
²¹ І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.
²² І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!»
²³ І був вечір, і був ранок, – день п'ятий.

  Життя справді зародилось в океані  (з’явились риби), потім з’явились плазуни, після них птахи (про бактерії та одноклітинні ніхто тоді не знав, комахи надто мізерні – тож Біблія про них мовчить). П’ятий період закінчився.

-          День Шостий:

²⁴ І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так.
²⁵ І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

  Після риб, плазунів та птахів з’явились ссавці.

²⁶ І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі».
²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!»
²⁹ І сказав Бог: «Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, – нехай буде на їжу це вам!
³⁰ І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, – уся зелень яринна на їжу для них». І сталося так.
³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – день шостий.

  Людина з’явилась на землі найпізніше, і справді зайняла панівне становище в природі (27 вірш першу частину ми розглянемо детальніше під час розгляду другого розділу Буття). Шостий період творення завершився.

  Давайте ще раз звернемо увагу на створення тваринного світу. Всі більш розвинуті тварини створені за подібною схемою. Цебто в них є хребет, кінцівки, внутрішні органи і так далі – будова у всіх схожа. Саме розглядаючи будову різних тварин Чарльз Дарвін і висунув теорію еволюції. Наприклад, подібну будову скелету мають і кити і люди, як і внутрішні органи. Ну, що сказати? Можливо, певним чином еволюція й була, але вона однозначно проходила під пильним контролем Творця. Навіть в наш час люди навчились наслідувати природу у своїх винаходах, тобто брали за основу вже існуючі творіння чи ідеї, що спостерігаються в природі. Або, наприклад, побудова моделі автомобіля на платформі іншої моделі. Так і Творець – використав певну платформу у створенні значної кількості тварин. 

  Що ж – перший розділ книги Буття насправді чудово узгоджується з наукою. Але на цьому ми не зупинимося і прочитаємо далі.

Шостий День

  Буття 2 розділ

-          День Сьомий:

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

  Насправді – саме тут має закінчуватися опис Творення – на цьому 3-му вірші. І знаєте що?  Цей 3-й вірш другого розділу книги Буття не лише останній вірш в розповіді про Створення світу – це ОСТАННІЙ ВІРШ всієї Біблії.

-          День Шостий:

  Якщо вам здається, що ми неправильно висловилися, або ви неправильно зрозуміли, то повторимо ще раз – 3 вірш 2 розділу книги Буття насправді останній вірш всієї Біблії. Чому? Тому що події цього вірша ще не збулися. Це, звісно, для нас. А для Бога все це вже відбулося – як і сказано в цих віршах – в минулому часі.

 Щоб це пояснити краще, давайте прочитаємо ще раз останній вірш 1-го розділу:

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – день шостий.

 Цей вірш викликає багато запитань – доволі важливих: 

  - Хіба справді все добре? Хіба теперішнє Боже твориво може задовольняти Досконалого Бога? Навколо ж стільки несправедливості, зла, недосконалості?

  Справа в тому, що Шостий День Творення, ще НЕ закінчився. Це підтверджує апостол Павло – Євреїв 4 розділ:

¹ Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.
² Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
³ Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: «Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони», хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
⁴ Бо колись про день сьомий сказав Він отак: «І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї».
⁵ А ще тут: «До Мого відпочинку не ввійдуть вони»!
⁶ Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
⁷ то ще призначає Він деякий день, – «сьогодні», бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!»
⁸ Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
⁹ Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
¹⁰ Хто-бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
¹¹ Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.

  Можливо, тут не дуже зрозуміло – бо цей 4 розділ є продовженням піднятого Павлом питання в 3 розділі – але не будемо всього приводити тут, щоб не заплутати читача – можете прочитати самостійно. Але ці слова Павла пояснимо. Згідно цих слів, Субота – Сьомий День – День Божого відпочинку, – ще не настав, бо саме людові Божому залишається суботство, спочинок (див. «Субота»). Негідних та злих там не буде. І все це – ще попереду. Про те ж говорив Ісус Христос – Івана 5 розділ:

¹⁶ І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
¹⁷ А Ісус відповів їм: «Отець Мій працює аж досі, – працюю і Я».

  Згідно слів Павла та Ісуса Христа, ми ще знаходимось у Шостому Дні. Адже, як сказав Ісус, Бог ще працює – тож День Його Відпочинку – Сьомий, ще не настав. Саме тому число 6 (шість) огидне для Бога, саме тому це число – число недосконалості, незавершеності. А число 7 – Боже число –  число досконалості, завершеності (див. «Числа та народи»).

  Гаразд. Давайте ще раз прочитаємо вірші з Буття 1-2 розділи:

³¹ І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – день шостий.

¹ І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
² І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
³ І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

  Чому все це в минулому часі – якщо ці події ще не збулися? Відповідь на це читаємо в книзі Ісаї 46 розділ:

⁹ Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я,
¹⁰ що звіщаю кінець від початку, і наперед – що не сталося ще, і що говорю: «Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню»,

  Бог наперед сказав нам те, що ще навіть не сталося. Та для Бога це вже довершений факт – так і буде, як Він задумав.

   А що ж тоді означають всі інші розділи та книги в Біблії, якщо останні вірші Біблії насправді знаходяться в Буття 2:1-3? У всіх інших розділах та книгах Бог розповів людям, як саме збудеться Його задум.

  Виникає цілком логічне запитання: якщо ці вірші останні – і ще не відбулися, то де перед цими віршами описується наш час? Наш час описується приблизно в цих віршах – дуже коротко і стисло – Буття 1 розділ:

²⁶ І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі».
²⁷ І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
²⁸ І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!»

 Всі ці вірші ще лише на стадії виконання – бо так ще не сталось…